< Попередня Наступна >
ФОРМУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ І ЗАСОБИ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ В УКРАЇНІ
Масова комунікація у кожній державі виконує важливі і відповідальні функції інформування з метою ідеологічного, політичного, економічного, психологічного або організаційного впливу на оцінки думки і поведінку громадян. Завданням масової комунікації є систематичне поширення повідомлень через засоби масової інформації (друк, радіо, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис) та інші канали розповсюдження інформації.
У всіх цивілізованих державах створюються власне інформаційне поле, яке повсякчас підтримує відчуття мовно-лінгвістичної, культурної і політичної єдності суспільства, сприяє почуттю ідентифікації громадян із державою.
Країни, які мають тривалий досвід державотворення і гадки не мають про складності, з якими стикаються новонароджені держави, в тому числі і Україна.
Проблеми нашої держави полягають в тому, що : по-перше, колишня метрополія (Росія) не відмовилася від імперських амбіцій і всіма доступними засобами намагається втягнути Україну в поле інтеграційних процесів, по-друге, в свідомості значної частини громадськості домінують застарілі, проімперські стереотипи, а по-третє, наша держава знаходиться під парасолькою російського інформаційного простору. Тобто Росія має змогу маніпулювати громадською думкою українців.
Неувага українського істеблішменту до гуманітарних проблем призвела до того, що в Україні відсутня державна політика з питань вивчення і формування громадської думки, а засоби мас-медіа не виконують консолідуючої функції в суспільстві.
За даними Департаменту «З питань здійснення мовної політики в Україні» в інформаційному просторі держави на сьомому році незалежності діють 2000 російських видань, що підриває інформаційну безпеку України, 90% телерадіомовлення здійснюється російською мовою, із 214 загальнонаціональних друкованих видань лише 74 (тобто 32%) україномовні, близько 95% аудіо-відеопродукції не україномовні, книжкові полиці на 70% засмічені низькопробною російською “попсовою літературою” типа: “Россия бандитская”, “Братва”, “Я вор в законе” і т.і.
Яку виховну функцію в суспільстві виконує подібна “література”? Причому пояснюється ця антиукраїнська вакханалія просто: “немає попиту” на україномовну продукцію (!!!).
Де ж тому попиту взятися, якщо немає ні пропозиції, ні тривалої традиції? Якби протягом певного часу пропонувалася якісна в творчому і поліграфічному або технічному плані інформаційна продукція, то поступово громадськість звикла б отримувати інформацію з україномовних джерел. Коли ж цього немає, то нема і попиту, бо споживача інформації треба привчити до української мови.
Але мова навіть не про те, що українці (яких більше 70% від загальної кількості населення) у власній державі піддаються жахливій мовно-культурній дискримінації (вони, на жаль, самі подекуди цього не усвідомлюють), мова про те, що не зважаючи на загрозу державній безпеці, це здійснюється в демократичній країні, яка тільки-но спинається на ноги, в атмосфері складних зовнішньополітичних трансформацій на європейському континенті і в цілому світі. Не треба довго розмірковувати, до яких наслідків для українського народу це може призвести.
До того ж стосовно професійності вітчизняних засобів масової інформації, в значенні використання ними новітніх технологій promotion і public relations, то в Україні практично нема справжніх фахівців у цих галузях, причому відсутність державної політики у сфері вивчення і формування громадської думки ще більше поглиблює інформаційну кризу в державі.
Наприклад, в США, де проблеми комунікації подібні до наших здалися б чимось з галузі фантастичних триллерів, на державному рівні приділяють значну увагу проблемам психології, соціології і громадських зв‘язків. Федеральні міністерства і агентства держрегулювання ведуть дуже інтенсивну роботу в галузі public relations. Тільки в системі Департаменту Оборони працюють близько трьох тисяч фахівців public relations. В цілому ж у державному апараті цієї країни працює 15 тисяч фахівців цього профілю. Держдепартамент США має бюро громадських справ (Bureau of Public Affairs), в яке входять офіси стосунків з пресою, громадських програм, публічних комунікацій, а також аналізу громадської думки і планування. Тобто навіть держава, яка займає лідируючі позиції в інформаційно-культурному просторі світу, приділяє дуже багато уваги проблемам масової свідомості в своїй країні. Вони, на відміну від нас, усвідомлюють важливість і першочерговість гуманітарних проблем.
Зважаючи на цей приклад, можна усвідомити чому позиціонування державницької ідеї знаходяться на найнижчих якісних рівнях, а серед широких кіл громадськості в Україні домінують настрої скептичного, а подекуди і відверто нігілістичного ставлення до процесів трансформації і державотворення.
Тому сьогодні якщо не на державному рівні, то хоча б на рівні національних і державницьких сил, які, на жаль, в силу певних об’єктивних і суб’єктивних причин, досі залишаються роз’єднаними, треба подумати про об’єднання зусиль, принаймні, на рівні створення єдиного інформаційно-аналітичного центру, наприклад, “з питань масових комунікацій і вивчення та формування громадської думки в Україні.”
Функціями такого центру могли б стати:
1) соціологічні і моніторингові дослідження в Україні;
2) створення інформаційного банку даних з усіх сфер державного буття:
а) політичної, б) економічної, в) соціальної, г) етнонаціональної, д) соціально-психологічної, е) зовнішньої політики, ж) внутрішньої безпеки;
3) розробка єдиної стратегії і тактики формування громадської думки;
4) розробка концепцій української масової і елітарної культур та творче дослідження світових культурних процесів;
5) плани конкретних кампаній public relations у вітчизняних і зарубіжних ЗМІ;
6) розробка стратегії govertment relations, задля скоординованого впливу на владні структури, при прийнятті ними важливих і доленосних для держави рішень.
На чолі подібної структури могла б стати координаційна рада, в яку входили б по одному представники від політичних партій і громадських організацій засновників.
Організаційна структура могла б мати подібний вигляд:
Координаційна рада, якій підпорядковується: інформаційно-аналітичний центр, що розробляє стратегію і тактику організації, служби зв’язків з громадськістю і ЗМІ, зв’язків з державними органами, а також зв’язків з соціологічно-маркетинговими і моніторинговими структурами підпорядковуються інформаційно-аналітичному центрові,
Доступ до банку даних мають керівник інформаційно-аналітичного центру та представники Координаційної ради.
Для того щоб ефективно функціонувати, брати участь у виборах і перемагати, щоб успішно формувати масову свідомість, впливати на електоральну і громадянську поведінку виборців необхідно володіти інформацією як на глобальному, так і на мікрорівні відчуваючи потребу кожного окремого сегменту суспільства.
Тобто тримати руку на пульсі, мати інформацію і миттєво реагувати на щонайменші зміни: в геополітичних трансформаціях, особливо в регіонах суміжних з Україною; у внутрішньому житті держави, включаючи персоналії різних політичних, промислових, підприємницьких і фінансових угруповань; в персональному складі та кадровій політиці в середині організації.
Потрібні ,також, відомості про те, що відбувається в засобах масової інформації включаючи навіть жовту пресу. Взагалі добре якби була можливість впровадити тотальний моніторинг, щоб поза увагою не лишилося нічого цікавого, що висвітлюють ЗМІ.
Треба постійно користуватися результатами соціологічних досліджень, а в питаннях, які недостаньо досліджені проводити власні опитування. Необхідно мати інформацію про демографічні і соціально - психологічні особливості кожного виборчого округу ( в крайньому випадку перспективних ). Варто було б розробити своєрідний соціальний, економічний, політичний портрет України взагалі, і кожного виборчого округу зокрема.
Мова не йде про тотальний контроль над суспільством і людиною, але політичні сили, які мають претензії на перемогу, повинні приділяти інформації належну увагу.
Робота подібного центру могла б принести значні успіхи у сфері вивчення і формування масової свідомості нації створення і культивування національної ідеї, яка б сконсолідувала значні маси громадськості навколо підтримки державотворчих процесів.
< Попередня Наступна >
Немає коментарів:
Дописати коментар