Післямова

< Попередня                                                                                                      <<< ГОЛОВНА

Як це і не прикро, але сьогодні мусимо визнати, що теза висунута на початку державотворчого процесу: “буде держава буде і культура та мова” була хибною. Неувага до гуманітарної політики призвела до того, що за п‘ять-шість років незалежності українці фактично втратили позиції у власному інформаційному просторі, а звідси і можливість формування громадської думки в державі.

Тому маючи дуже обмежені можливості доступу до масової свідомості (яка формувалася під впливом радянського ідеологічного пресу), не змогли змінити упереджене ставлення більшості до національних символів, завдяки чому набирали не більше 15% місць в парламенті. Це стало однією з причин того, що в “Україні не українська влада”. А в демократичній державі в умовах відносного спокою є єдиний легітимний шлях боротьби - це боротьба за масову свідомість, за голоси електорату.

Методи популістів, які пристосовуються до громадської думки, здебільшого, приносять тимчасові результати і то лише тим, хто відповідає низці стереотипних уявлень, причому в атмосфері соціального напруження можуть давати непередбачені результати. Вони не можуть бути прийнятими для державників, бо дискредитуватимуть національну ідею в очах громадськості.

Тому, сьогодні, необхідно думати не стільки про понятійне чи термінологічне означення нації, скільки про концептуальні і методологічні підвалини механізмів її створення. Для виконання національної історичної місії, треба спочатку інтегрувати і мобілізувати націю. Без цього розмови про ідею і чин, про досягнення якихось цілей, про зміст самого поняття нації залишаться на рівні пустої балаканини.

Стосовно самих методик формування громадської думки треба пам‘ятати, що масова свідомість емоційна та ірраціональна, в пропагандистських методиках необхідне використання чітких, простих і зрозумілих аргументів, які в доступній формі проказуватимуть громадськості шляхи вирішення їхніх основних потреб. Пропаганда має бути масованою, наступальною і переконливою. Треба раз і назавжди відмовитися від виправдань і пояснень. Хто виправдовується, той вже наполовину винний.

Тільки впевненість і агресивність сприймаються на емоційному рівні, який є основним при комунікації з масовою аудиторією.

Необхідно використовуючи всі технології public relations вести масований наступ на засоби масової інформації. Ми повинні досягти такого рівня позиціонування, який дасть постійну присутність національної ідеології в інформаційному просторі України і глобальних комп‘ютерних мережах.

Наразі гостро постає необхідність створення єдиної державницької комунікативної концепції, лобіювання процесів модернізації української культури, реформування освіти, захисту інформаційного простору та створення національно-уніфікованої програми формування масової свідомості.

В той же час, сприяючи створенню єдиного державного інформаційно-культурного простору, необхідно входити в глобальні системи комунікації задля позиціонування націоналістичних ідей.

Життя – це боротьба. Виживання нації (політика, економіка, змагання інформаційний простір) є своєрідною формою боротьби за територію, ресурси, статус і престижність, змагання за саме існування. Кожна нація намагається віднайти власну нішу в системі міжнародних відносин.

У мирний час змагання йде у формі психологічної та інформаційної війни. Націонал-демократи, на сьогодні, її програли. Досвід поразок завжди є негативним, свідомість до цього звикає. Це необхідно виправити, бо за інформаційною поразкою завжди приходить поразка фактична.

Ми повинні мобілізувати всі ресурси і зусилля для комунікативного наступу, екстенсивної і масованої пропагандистської кампанії. Ці функції мають стати основними в напрямках діяльності державників на даному етапі.

Отже треба створити концепцію захисту інформаційного простору держави, та методики формування масової свідомості. Вони мають стати фундаментом державного будівництва в Україні.

Боротьба за свідомість нелегка і довготривала, але тільки таким чином можна зруйнувати застарілі упередження і вселити в душі українців мрію про власну, заможну і міцну державу.

< Попередня

Ішук.ВІ-98 Україна: проблема престижності та ідентичності (масова свідомість і культура як суб’єкти формування громадської та національної свідомості). – К.: Смолоскип, 2000. – 92 с.

ISBN 966-7332-32-2

У своїй праці Володимир Іщук стверджує, що одним із чинників самозбереження нації є світоглядна інтеграція широких кіл громадськості, об’єднання всіх верств населення в єдиному українському мовно-культурному просторі.

І 4702640204-01 00 Без оголош.
00 ББК 66.0+63.5 (УКР)

<<< ГОЛОВНА